субота, 29 вересня 2012 р.

Не-2 Путеводитель по недвойственности

http://www.ne-2.ru/pointers/

О проекте

От редактора

Каждое учение, традиция, религия имеют свои указатели на реальность. Приверженцы каждого направления как правило считают свой указатель самым истинным, самым высоким, самым правильным, всячески принижая и даже отрицая другие указатели. При этом зачастую указатель принимают за саму Истину.

Позиция этого сайта – представить различные указатели на реальность, понимая при этом, что не бывает более истинных указателей, а можно говорить лишь о более подходящих для того или иного искателя.



Здесь представлены различные указатели на реальность - как относящиеся к тем или иным известным традициям, так и не принадлежащие ни одной из них.

Чань (Дзен)
Чань (Дзен)

******************

Кришнамурти У.Г.

перейти к книгам (4)Кришнамурти У.Г.

Уппалури Гопала Кришнамурти (Uppaluri Gopala Krishnamurti , 1918-2007) - один из выдающихся духовных искателей нашего времени.

Его опыт неоднозначен и одновременно уникален. Иногда его называют «анти-гуру», и в этом он удивительно похож на своего более известного тезку - Джидду Кришнамурти (1896-1986). По мнению Гопалы и обследовавших его врачей, в 49-летнем возрасте с ним случился процесс трансформации и биологической мутации. Он назвал его «катастрофой».

Кришнамурти У.Г. в энциклопедии

Nisargadatta Maharaj

Шри Нисаргадатта Махарадж (17 апреля 1897 — 8 сентября 1981) — индийский гуру, учитель философии адвайты, принадлежал к линии преемственности навнатха-сампрадая.

Будучи одним из представителей школы философии адвайта-веданты (недвойственности) 20-го века, Шри Нисаргадатта, с его непосредственным и минималистичным объяснением недвойственности, считается самым известным учителем адвайты, жившим после Рамана Махарши[1].

В 1973 году вышла в свет его самая известная и широко переводимая книга, «Я есть То», перевод бесед Нисаргадатта на английский язык принёс ему мировое признание и последователей[2].

Один из самых известных учеников Нисаргадатты — Рамеш Балсекар.

Пробуждение

В 1933 году он был представлен другом своему будущему гуру, Шри Сиддхарамешвару Махарадже, главе Инчегири, одного из направлений школы Навнатх Сампрадайя. Гуру сказал ему: «Ты не тот, кем себе кажешься…».[8] Затем он дал Нисаргадатте простые инструкции, которым тот следовал дословно, как он сам рассказывал позже:

«Мой Гуру сказал мне уделять внимание только чувству „я есть" и ничему другому. Я просто повиновался. Я не практиковал никакой специальный метод дыхания, или медитации, или изучения священных текстов. Что бы ни происходило, я отводил от этого своё внимание и оставался с чувством „я есть". Это может показаться слишком простым, даже грубым. Единственная причина, по которой я делал это, — так мне говорил мой Гуру. И это сработало!».[9]

Следуя указаниям своего гуру Нисаргадатта концентрироваться на чувстве «я есть» и использовал все своё свободное время для безмолвного созерцания себя, прибывая в этом состоянии все ближайшие годы, практикуя медитацию и преданное пение бхаджанов.[10]

После периода ученичества, который длился почти два с половиной года, Шри Сиддхарамешвара Махарадж умер 9 ноября 1936 года[11], выполнив к тому времени свою задачу. Марути достиг самосознания. Вскоре он принял новое имя, «Нисаргадатта», означающее «естественно данное» («нис-арга» буквально означает «без частей», предполагая появление нефрагментированного, целостного Сознания).[12] Он также был назначен духовным руководителем Инчегири Навнатх Сампрадаи, традиции «Девяти мастеров», эту должность он занимал всю свою жизнь.[13]

В 1937 году он покинул Мумбаи и путешествовал по всей Индии.[12] Вернулся к своей семье в Мумбаи в 1938 году.[14] Именно там он провел остаток своей жизни.

Поздние годы

В период 1942—1948 он перенёс две личные потери, в начале смерть своей жены, Саматибаи, потом смерть своей дочери. Он начал принимать учеников в 1951 году, только после личного откровения от своего гуру, Шри Сиддхарамешвара Махараджа.[12]

После того как он ушёл из своего магазина в 1966 году, Шри Нисаргадатта Махарадж продолжал принимать и наставлять посетителей в своём доме, давая дискурсы два раза в день до самой своей смерти 8 сентября 1981, в возрасте 84 лет, от рака горла.[15]

 

 

 

 

 

пʼятниця, 28 вересня 2012 р.

Qigong,// цигун


Qigong, chi kung, or chi gung (simplified Chinese: 气功; traditional Chinese: 氣功; pinyin: qìgōng; Wade–Giles: chi4 gong1; literally "Life Energy Cultivation") is a practice of aligning breath, movement, and awareness for exercise, healing, and meditation.[1] With roots in Chinese medicine, martial arts, and philosophy, qigong is traditionally viewed as a practice to cultivate and balance qi (chi) or what has been translated as "intrinsic life energy".[2] Typically a qigong practice involves rhythmic breathing coordinated with slow stylized repetition of fluid movement, a calm mindful state, and visualization of guiding qi through the body.[3] Qigong is now practiced throughout China and worldwide, and is considered by some to be exercise, and by others to be a type of alternative medicine or meditative practice.[4] From a philosophical perspective qigong is believed to help develop human potential, allow access to higher realms of awareness, and awaken one's "true nature".[5]

************************************************

Training methods

Qigong comprises breathing, physical, and mental training methods based on Chinese philosophy.[18] While implementation details vary, all qigong forms can be characterized as a mix of four types of training: dynamic, static, meditative, and activities requiring external aids.

  • Dynamic training
involves fluid movement, usually carefully choreographed, coordinated with breath and awareness. Examples include the slow stylized movements of T'ai chi ch'uan, Baguazhang, and Xing yi.[19] Other examples include graceful movement that mimics the motion of animals in Five Animals,[20] White Crane,[21] and Wild Goose (Dayan) Qigong.[22][23]
  • Static training
involves holding postures for sustained periods of time.[24] In some cases this bears resemblance to the practice of Yoga and its continuation in the Buddhist tradition.[25] For example Yiquan, a Chinese martial art derived from xingyiquan, emphasizes static stance training.[26] In another example, the healing form Eight Pieces of Brocade (Baduanjin qigong) is based on a series of static postures.[27]
  • Meditative training
utilizes breath awareness, visualization, mantra, and focus on philosophical concepts such as qi circulation.[28] For example, in the Confucius scholar tradition meditation is focused on humanity and virtue, with the aim of self-enlightenment. In various Buddhist traditions, the aim is to still the mind, either through outward focus, for example on a place, or through inward focus on the breath, a mantra, a koan, emptiness, or the idea of the eternal. In Taoist and traditional Chinese medicine practice, the meditative focus is on cultivating qi in dantian energy centers and balancing qi flow in meridian and other pathways.[10]
  • Use of external agents
Many systems of qigong training include the use of external agents such as ingestion of herbs, massage, physical manipulation, or interaction with other living organisms.[5] For example, specialized food and drinks are used in some medical and Taoist forms, whereas massage and body manipulation are sometimes used in martial arts forms. In some medical systems a qigong master uses non-contact treatment, purportedly guiding qi through his or her own body into the body of another person.[29]

******************************

Theory

Traditional view

Qigong practitioners in Brazil

Traditionally, the central focus of qigong practice is to cultivate and balance qi as it affects mind (心), body (身), and spirit (靈).[10][61] In Chinese philosophy, the concept of qi as a form of pervasive life energy includes original qi that a person has at birth, and qi a person acquires from air, water, food, sunlight, and interaction with the environment.[62][63] A person is believed to become ill or die when qi becomes diminished or unbalanced. Health is believed to be returned by rebuilding qi, eliminating qi blockages, and correcting qi imbalances.

Traditional Chinese medicine focuses on tracing and correcting underlying disharmony, in terms of deficiency and excess, using the complementary and opposing forces of yin and yang, to create a balanced flow of qi. Qi is believed to be cultivated and stored in three main dantian energy centers and to travel through the body along twelve main meridians, with numerous smaller branches and tributaries. The main meridians correspond to twelve main organs (Zàng fǔ). Qi is balanced in terms of yin and yang in the context of the traditional system of Five Phases (Wu xing 五行).[10][11] These traditional concepts do not translate readily to modern science and medicine.

Principles

Whether viewed from the perspective of exercise, health, philosophy, or martial arts training, several main principles emerge concerning the practice of qigong:[1][3][4]

  • Intentional movement: careful, flowing balanced style
  • Rhythmic breathing: slow, deep, coordinated with fluid movement
  • Awareness: calm, focused medititative state
  • Visualization: of qi flow, philosophical tenets, aesthetics

Additional principles:

  • Softness: soft gaze, expressionless face
  • Solid Stance: firm footing, erect spine
  • Relaxation: relaxed muscles, slightly bent joints
  • Balance and Counterbalance: motion over the center of gravity

Advanced goals:

  • Equanimity: more fluid, more relaxed
  • Tranquility: empty mind, high awareness
  • Stillness: smaller and smaller movements, eventually to complete stillness

The most advanced practice is generally considered to be with little or no motion.

Contemporary view

Similar to the subject of efficacy of Traditional Chinese medicine, the chasm between the Eastern tradition of qi and the Western scientific viewpoints is not insurmountable if the analysis is limited to the effect of qigong practice on biological processes without demanding a material interpretation of qi. There is convincing argument to view the concept of qi as a metaphor for biological processes [64][65] and in the emerging field of energy medicine. [66]

The basis of qigong can also be explained in terms of contemporary views of health, science, meditation, and exercise, and using medical concepts such as stress management, [67] [68] biofeedback,[31] [69] [70] and neurology.[71] [72]



четвер, 27 вересня 2012 р.

Внутренние биологические ритмы организма человека

Внутренние биологические ритмы организма человека

Внутренние биологические ритмы.

Все на свете подчинено ритмам. Интенсивность ритмических процессов постепенно нарастает, достигает максимума, затем ослабевает до минимума, опять нарастает. По такому принципу работает весь наш организм.

Меридиан Время (часы)
максимальной     активности            энергии минимальной                 активности                           энергии
легких 3 ночи – 5 утра 15 – 17 дня
толстой кишки 5 – 7 утра 17 – 19 вечера
желудка 7 – 9 утра 19 – 21 вечера
селезенки и поджелудочной железы 9 – 11 утра 21 – 23 вечера
сердца 11 – 13 дня 23  – 1 ночи
тонкой кишки 13 – 15 дня 1 – 3 ночи
мочевого пузыря 15 – 17 дня 3 ночи – 5 утра
почек 17 – 19 вечера 5 – 7 утра
перикарда 19 – 21 вечера 7 – 9 утра
трех обогревателей 21 – 23 вечера 9 – 11 утра
желчного пузыря 23  – 1 ночи 11 – 13 дня
печени 1 – 3 ночи 13 – 15 дня

С 3 до 5 утра – работают легкие.

С 5 до 7 утра нужно начинать жизнь. В это время максимально активен толстый кишечник и его нужно освобождать.
А у нас как? «Ой, мне некогда», «Ой, чего-то не хочется», а потом «ой, чего-то запор»…

7 – 9 утра активен желудок. В это время наступает максимальная активность желудка. Нужно обязательно завтракать.

Японки, чтобы всегда быть сексуальными, энергичными, стройными очень большое внимание уделяют составу завтрака. Но не на количестве еды, а на количестве полезных продуктов, полезных веществ.

Это может быть каша или омлет но с большим количеством индигриентов.

Важен и температурный режим пищи. Любую пищу и питье должно быть всегда теплым. Горячее вызывает спазмы желудка, поджелудочной. Холодное – это катастрофа. Такие постулаты Востока.

С 19 до 21 часа – это нулевая активность желудка. А мы в это время жрем… А это самый сексуальный меридиан.
А у нас как? В 21 мы наелись и в 24 у нас секс. А с 23 до 1 ночи у нас сердце слабое…

В 11 – 13 дня наступает сердечная активность. В это время максимум сил и активности. Сердце активно качает кровь,  кровоснабжение усиленно разносит питательные вещества, которые мы съели с 7 до 9. Вот почему важно завтракать.

13 – 15 часов – активен тонкий кишечник. В это время пища делится на компоненты необходимые и лишние.

Обедать лучше в 13-00 часов.
Поэтому и говорят : «Завтрак съешь сам, обедом поделись с другом, ужин отдай врагу».

19 – 21 вечера – активны все гормональные железы  - эндокринная, головной мозг, поджелудочная. Повышается гормональная активность. Это время высшего блаженства.

21 – 23 часа – тройной обогреватель. В это время можно немного перекусить. Легкое поддержание нервной и гормональной системы.

23 – 1 ночи – максимальная активность восстановления активности желчного пузыря.

Кто следует своему предназначению, в соответствии со своей природой, биологическими ритмами, тот живет долго и счастливо.

Система У-СИН.

Система У-СИН.

У-СИН, система У-СИН, Тяньши У-СИНСегодня я предлагаю для вашего прочтения лекцию Елены  Борисовны Астапенок “Система У-СИН“.

Елена Борисовна  Астапенок -доктор наук, директор рижского онкологического медицинского центра «Vademecum».

Лауреат Государственных премий ЛССР и СССР за изобретения в области клинической и экспериментальной онкологии.

“Длинная дорога начинается с первого шага”.

Китайская пословица.

Введение.

Сегодня я расскажу вам о том, почему и как мы меняемся. Что и как происходит в нашем организме?

В природе все меняется – существует смена сезонов года, активных и пассивных состояний на Солнце и на Луне, существуют приливы и отливы, существует смена настроений у нас с вами. И все это связано в единую систему, которую когда-то давным-давно вывели для нас с вами китайские, тибетские ученые и врачи. Кстати, доктор, в переводе, означает Учитель. Гиппократ в свое время, говорил: «Твоя задача – учить, а лечить – только тогда, когда пациент согласен, что ты будешь его лечить! А когда пациент не согласен, что ты будешь его лечить – ты должен продолжать его учить!». Вот этим мы сегодня и занимаемся.

Китайские врачи издревле наблюдали за движением планет, за самочувствием того или иного человека, они смотрели за тем, как мы меняемся в разные времена года и привязывали наше самочувствие к разным временам года, к разным событиям. И свели это в систему «У-СИН» – систему пяти первоэлементов. Основополагающее в этой системе – взаимодействие Инь и Ян.

Сейчас мы с вами пробежимся очень быстренько по кругу, дадим краткую характеристику эмоциям.

Почему мы грустим с вами осенью, вы никогда не задумывались? Почему бывает печаль, легкая грусть? Даже те, кто очень любит осень. Скажите, кто грустит осенью? Поднимите руки! – практически все. Потому что главная эмоция органа легкие, а именно он является ведущим органом осенью, это грусть, печаль. Вот грусть, печаль, когда она в норме, она не обременительна, она даже очень приятна.

Каждому органу соответствует определенная эмоция. Стрелочка, которая бегает от органа к органу – это энергия Ци. Она есть везде, она есть в этом зале. И это та энергия Ци, которая находится в каждом органе максимально 2 часа, хотим мы этого или не хотим, и этот орган тогда максимально готов к воздействию на него. (Об этом более подробно в прошлой статье “Внутренние биологические ритмы организма человека“)

Как позитива, так и негатива. Конечно, лучше воздействовать позитивом, но негатив в это время, направленный на данный орган, может быть для него губительным.

Итак, каждый орган ответственен за определенные эмоции и за определённые системы в нашем организме. И поэтому, когда люди в определенном возрасте говорят: «Я перестала быть гибкой, я не могу сделать определенные вещи», мы говорим: «Это возраст!». Неправда! Это печень! Потому, что именно печень ответственна за здоровье связок, за их эластичность, за нашу гибкость. Именно печень!

Поэтому, сейчас, разбирая орган за органом, эмоцию за эмоцией, мы будем вместе с вами подходить к проблеме каждого из вас. Не я буду подходить, а Вы.

Потому, что эта система абсолютно универсальна для всех.  Потому, что она является отражением природы. И чтобы мы не придумывали в нашей с вами жизни, какие бы таблетки мы не принимали, как бы мы не хотели быстренько, за пять минут, поставить себя на ноги – никакая таблетка не приведет нас в порядок, если мы на протяжении 30 или 40, или 50 лет творили со своим организмом что Бог на душу положит!
Итак, начнем всё по порядку.

У-СИН, система У-СИН, Тяньши У-СИН

Впродолжении:

Часть 1. Осень.

Часть 2. Зима.

Часть 3. Весна.

Часть 4. Лето.

Часть 5. Позднее лето.

Система У

Шу Система У


Массаж У-шу. В восточной медицине очень большое значение придается состоянию
позвоночника. По безболезненности и степени гибкости опорно-двигательного
аппарата можно определить не только состояние здоровья человека, но и его
возраст.

Считается, что определенные позвонки связаны с пятью жизненно важными органами:
легкими (3-й позвонок), сердцем (5-й), печенью (9-й), селезенкой (11-й) и
почками (14-й).

Помимо позвоночника, большое значение придается гибкости суставов. Развитие
гибкости нормализует циркуляцию жизненной энергии в теле и оздоравливает внутренние
органы. В связи с этим школами у-шу было разработано большое количество упражнений,
направленных на укрепление здоровья и достижение долголетия.

По преданию, методику основных движений принес в Китай буддийский миссионер
Бодхидхарма, живший в VI в. н. э.

На основе базовых движений Бодхидхарма обучил монахов Шаолиня оздоровительной
гимнастике. Описание упражнений он изложил в книге "Перемены в мышцах и сухожилиях".
Возможно, он также является автором трактата "И цзинь цзин" - "Основы преобразования
мышц", в 33 разделах которого заключена практически вся информация по гигиене,
диете и лечению.

Методика тренировок заключается в том, чтобы напрягать мышцы различных частей
тела с продолжительностью, соответствующей определенному количеству вдохов
и выдохов. После расслабления и кратковременного отдыха переходят к следующему
упражнению. Большинство упражнений статичные. Считалось, что, занимаясь ими,
можно научиться "складывать кости", "преобразовывать слабость в мощь" и оставаться
молодым до глубокой старости.

Несколько вариантов выполнения этих упражнений дошло до нашего времени, поскольку
монахи, видимо, за плату обучали желающих овладеть искусством развития силы
и здоровья. Одной из таких интерпретаций, дошедших до нас в практически первозданном
виде, является тайная книга семьи Сюанов.

http://lib.misto.kiev.ua/MEDICAL/NAROD/narod258.txt


Re: what are diskcache files exactly for?

Community Manager
michaels
Posts: 8,017

Re: what are diskcache and voicefiles exactly for? can both be deleted?

As has already been stated by some of our members, these folders contain data for Ovi Maps. You can delete these without damaging the operation of your phone, but if you use Maps then you are recommended to manage the content using Ovi Suite.

 

If you delete these folders, they will be automatically recreated next time you start Maps, but without content which means you need to redownload any maps and voices that you need.If the Maps spplication is online, it can automatically download map data tiles for the area that you are looking at on the map, but beware because this may incur high data costs if you do not have a fixed-price data plan with your network operator.

 






Mobile Sensei
aspergerguy
Posts: 8,413

Re: what are diskcache files exactly for? can be deleted?

@manoj427

 

Welcome to the forum!

 

Maps data is stored in (16) folders named 0 - 9 and a - f within E:\Cities\diskcache so if you no longer require can be deleted.

 

No clues s to what device you are using but with either latest version of OVI Suite on PC you can delete maps selectively and this function also available within latest versions of OVI Maps application upon device itself.


http://discussions.nokia.com/t5/Maps-Navigation-and-GPS/what-are-diskcache-and-voicefiles-exactly-for-can-both-be/td-p/635299



понеділок, 24 вересня 2012 р.

28 дней (2000) DVDrip

28 дней (2000) DVDrip


kpa3-256, 12:44, 29 липня 2011, 14:08, 29 липня 2011

* Продолжительность: 103 мин.

* Жанр: Драма.
* Страна: США.
* Кинокомпании: Tall Trees.
* Слоган: "The Life of the Party... before she got a life.".
* Режиссер: Бетти Томас.
* Сценарий: Сюзанн Грант.
* Продюсеры: Селия Д. Костас, Дженно Топпинг.
* Оператор: Деклан Куинн.
* Художник: Марсия Хайндс-Джонсон.
* Композитор: Ричард Гиббс.
* Монтаж: Питер Тешнер.
* Костюмы: Эллен Латтер.
* В ролях: Сандра Баллок, Вигго Мортенсен, Доминик Уэст, Элизабет Перкинс, Азура Скай, Стив Бушеми, Алан Тьюдик, Майк О`Мэлли, Марианн Жан-Баптист, Рени Сантони, Дайан Лэдд, Марго Мартиндэйл, Сьюзан Кребс, Лаудон Уэйнрайт III, Кэти Шарф, Мередит Дин, Элизабет Руссо, Кэти Пэйн, Лиза Саттон, Джоэнн Панкоу ...

* Премьера в мире: 08.02.2000.

Краткое описание:

Как должна вести себя молодая, избалованная славой и деньгами писательница? Гвен Каммингс решила, что ей можно все: расстроить свадьбу сестры, напившись до полусмерти, угнать лимузин, разнести вдребезги соседский дом. Но реабилитационный центр для хронических алкоголиков, по мнению нью-йоркского суда, должен ее отрезвить. За 28 дней ей предстоит стать совсем другим человеком.

неділя, 16 вересня 2012 р.

«Йо́га-Васи́штха»

«Йо́га-Васи́штха» (санскр. योग वासिष्ठ) — санскритское религиозно-философского сочинение. Представляет собой сборник бесед междумудрецами, собравшимися во дворце принца Рамы чтобы передать ему духовное знание. На вопросы Рамы отвечает мудрецВасиштха, затрагивая различные темы, связанные с самоосознанием, с объяснением циклов создания, поддержания и разрушения Вселенной. Это самый большой по объёму санскритский текст после «Махабхараты» и «Рамаяны» и один из важнейших текстов по йогеи адвайта-веданте. Благодаря манере изложения материала, «Йога-Васиштха» часто характеризуется как наиболее подходящий текст для изучения теми, кто желает понять основы индуистской философии. «Йога-Васиштха» состоит из около 30 000 шлок и из кратких, поучительных историй. Учёные датируют текст периодом с VI по XIV века.[1] «Йога-Васиштха» также известна под другими названиями: «Маха-Рамаяна», «Арша-Рамаяна», «Васиштха-Рамаяна»[2] и «Васиштха-гита».

Едгар Кейсі

Едгар Кейсі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Едгар Кейсі
Cayce.jpg
Народився18 березня 1877
США
Помер3 січня 1945 (67 років)

Ім'я при народженніEdgar Cayce

Едгар Кейсі (англ. Edgar Cayce18 березня 1877, Хопкинсвілль, КентуккіСША — 3 січня 1945Вірджинія-БічВірджинія, США) — американський ясновидець. Близько 26 тисяч пророцтв було надано Кейсі протягом життя. Переважне число його пророцтв було зроблене в особливому стані трансу, що нагадує сон, тому він отримав прізвисько «Пророка, що спить».[1]. 3 січня 1945 року в 7.15 вечора у Вірджинія Бич, штаті Вірджинія, США, Едгар Кейси помер у віці 67 років у день, призначений ним заздалегідь.[2]. За годину до смерті останніми його словами були: "Як сильно світ сьогодні потребує Бога".

У віці 23 років, незабаром після повернення в Хопкинсвілль для спільної з батьком роботи страховим агентом, він переживає раптовий нападафонії - таємничого нездужання, яке пов'язане з втратою голосу. Місяцями він розмовляє тільки пошепки, і, незважаючи на консультації у різних ближніх та дальніх лікарів, вони не можуть йому допомогти. Роботу страхового агента Едгару довелося покинути і зайнятися фотографією, мистецтвом, у якому він проявив великий талант. Працюючи у місцевій студії, він зустрів гіпнотизера, якийй гарантував вилікувати його хвороби за допомогою гіпнозу. Цікаво, що у стані гіпнозу його голос був повністю нормальний, але після повернення свідомості проблема залишалася. Едгар вже почав зневірятися в тому, що коли-небудь видужає, і почав швидко втрачати вагу і сили. Місцевий лікар направив його до Ел Лейна, спеціалиста в галузі психології, остеопата і ентузіаста гіпнозу з Нью-Йорка. Почувши, що Едгар, коли ще був підлітком, користувався методом покращення пам'яті у сні, він вирішив застосувати гіпноз в зовсім іншому напрямку. Увівши Едгара в стан сну, він навіяв йому: "Твій підсвідомий розум огляне зараз твоє горло і повідомить нам, що там не так і що можна зробити для його виліковування". На подив батьків, які були при цьому присутні, Едгар відповів криштально чистим і впевненим голосом: "Хвороба, як ми зараз бачимо, полягає в частковому паралічу голосових зв'язок внаслідок нервового напруження. Щоб усунути цей стан, необхідно лише навіяти збільшення надходження крові до враженої області в короткий відрізок часу". Лейн велів несвідомому Едгару виконати цей припис. І майже відразу горло Едгара набуло темно-червоного кольору, коли кров пішла до хворого місця у відповідь на навіювання. Коли Едгар прийшов до тями, то став говорити нормальним голосом (Рейлі Гарольд "Терапія без ліків").

[ред.]Здібності Е. Кейсі

Будинок, де працював та жив Кейсі.

У трансі Кейсі розповідав про реінкарнаціюАтлантидуСтародавній Єгипетзміни північноатлантичного узбережжя Північної Америки, говорив на окультні теми. Про реінкарнацію Кейсі говорив ще в багатьох інших своїх пророцтвах-читаннях, хоча це було і не в християнській доктрині, а Кейсі був дуже релігійним — він був послідовником протестантської церкви «Послідовники Христа». Під час своїх трансів Кейсі часто звертався до своїх послідовників — ентузіастів з медіумічними «одкровеннями», які стенографував його секретар.

В стані глибокого трансу розум Кейсі був здатний входити в контакт з будь-яким місцем і часом і відповідати на найрізноманітніші питання — від «Як з'явився всесвіт»? до «Як мені позбавитися бородавки»?. У цих відповідях, які дістали назви «читання», знаходилися надзвичайно глибокі ідеї, якими люди досі користуються для практичних цілей в різних сферах — від правильного харчування і поліпшення людських відносин до позбавлення від невиліковних хвороб і відчуття кращого контакту з Богом.

Коли пророка питали, чому він отримав такий незбагненний дар, він завжди відповідав словами Будди: “Ніколи не питайте - чому”.

Це завжди посилювало і підігрівало зацікавлених людей, які висунули багато гіпотез, які були зведені до одної, узагальненої: здібність Кейсі передбачати, читати думки і робити багато іншого, що суперечило будь-яким відомим законам природи і здорового глузду - наслідок травми голови, яку він отримав у дитинстві під час гри в бейсбол. Це начебто порушило деякі структури мозку, безмежно росширивши його розумові здібності.

В свій час радянській розвідці стали відомі інші обставини появи незвичайного “дару” Кейсі, які були підтверджені згодом опублікованими письменником Артуром Халлом записами щоденників пророка. В книзі Халла “І ось приходить шум думок”, автор цитує щоденники провидця, які датовані тридцатими роками ХХ століття і ставить всіх перед незаперечним фактом. Виявляється Кейсі став ясновидцем, незабаром після того, як на Кентуккі “обрушилися гучні звуки абсолютно загадкової природи, що доводили деяких громадян до страхітливих нестерпних головних болів і навіть самогубств.”.

[ред.]Деякі пророцтва Едгара Кейсі[3]

1. Перша та Друга Світова війна.
2. Катастрофа 1929 р. на Уолл-стріт.
3. Винайдення лазерів, знаходження Курманнських рукописів.
4. Падіння комуністичного режиму в СРСР на початку 90-х років.
5. Затоплення Північної Європи.
6. Катастрофічна поява Атлантиди з дна моря.
7. На території Єгипту знайдуть Зал Записів з секретним знанням.
8. Руйнування мегаполісів США.
9. Геофізичні зміни більшої або меншої міри зі значним перетворенням північноатлантичного узбережжя Північної Америки.
10. Ближче до кінця ХХI століття клімат Землі дуже зміниться - на Далекому Сході і у Сибіру будуть рости банани і манго, простір Південної Африки покриє суцільний лід.
11. Китай стане провідною супердержавою, яка колонізує разом з американцями і росіянами Місяць, потім Марс. Завершиться цей процес у 3000 році за допомогою цивілізацій інших галактик.
12. Люди будуть жити 800 і більше років.

четвер, 13 вересня 2012 р.

Тринадцатый этаж / The Thirteenth Floor (1999) BDRip

Жанр: Фантастика Триллер Мелодрама Детектив
Год: 1999 
Студия: Sony Pictures
Режиссер: Джозеф Руснак /Josef Rusnak/

В ролях: Крэйг Бирко /Craig Bierko/, Армин Мюллер-Шталь /Armin Mueller-Stahl/, Гретхен Мол /Gretchen Mol/, Винсент Д'Онофрио /Vincent D'Onofrio/, Деннис Хейсбёрт /Dennis Haysbert/

Описание: Команда ученых создает суперкомпьютер, способный полностью симулировать реальный мир на замкнутом его участке. Ханон Фуллер, отец-основатель проекта, восстанавливает внутри машины город своего детства, Лос-Анджелес 1937-го года. Когда человек подключается к такому миру, его разум занимает тело одного из обитателей мира, до того самостоятельного. После того же, как разум-гость покидает тело, обитатель симуляции просыпается, и продолжает жить ни о чём не подозревая. Персонажи симуляции считают себя абсолютно реальными — оставаясь при этом компьютерными моделями. Загадки возникают когда Фуллер ночью звонит главному герою, участнику проекта Дагласу Холлу, и просит срочно приехать, чтобы узнать некую очень важную информацию касательно симуляции мира, однако их встреча не состоится. Утром когда Холл просыпается, на его автоответчике детектив из полиции просит с ним связаться чтобы прояснить обстоятельства смерти Фуллера. Единственная зацепка Холла — бар в виртуальном Лос-Анджелесе, где Фуллер оставил Холлу личное письмо…
Продолжительность: 1:36

Жизнь без еды. Опыт праноеда 1+ 2

http://www.youtube.com/watch?v=4L_-rodA2IA&feature=player_embedded

http://www.youtube.com/watch?v=X6QcRhlKTMo&feature=player_embedded

Тайцзи



Великий предел (Тайцзи кит. трад.太極, упрощ. 太极 tàijí) — в китайской философии предельное состояние бытия, высшее начало, начало всех начал, до выделения сил инь — женской и ян — мужской. Противоположная категория — Отсутствие предела (У Цзи 无极 wújí).

 


тайцзицюа́нь (кит. трад. 太極拳упр. 太极拳пиньиньtàijíquán) — буквально: «кулак Великого Предела»; китайское внутреннее боевое искусство, один из видов ушу (происхождение Тайцзицюань — исторически спорный вопрос, разные источники имеют разные версии). Популярно как оздоровительная гимнастика, но приставка «цюань» (кулак) подразумевает, что Тайцзицюань — это боевое искусство.

Варианты написания названия: «тай чи» (неверная транскрипция с английского), «тай-цзи», «тай-цзи цюань», «тайцзи-цюань».



История

Существует две конкурирующие версии древней истории тайцзицюань. Одна из них, которая сегодня является официальной, считает, что это боевое искусство развивалось внутри семьи Чэнь, с XIV века проживавшей в деревне Чэньцзягоу уезда Вэньсянь северокитайской провинции Хэнань, и что основал его в XVII веке Чэнь Вантин, от которого можно проследить непрерывную линию передачи традиции. Другая версия приписывает создание данного стиля легендарному даосу Чжан Саньфэну, однако она изобилует натяжками и совсем не объясняет, как и через кого это боевое искусство передавалось до XIX века.

[править]Стиль Чэнь

Чэнь Вантин был воином императорской гвардии, но вскоре после прихода к власти маньчжурской династии Цин в 1644 г. ушел из армии. Будучи великолепным мастером ушу, он решил систематизировать те сведения, которые получил в армии. За основу нового стиля Чэнь Вантин взял формы кулачного боя, известные ему из «Трактата о кулачном искусстве» Ци Цзигуана (1528—1587), служившего учебным пособием для императорской гвардии. Из 32 позиций Чэнь отобрал 29 и составил несколько комплексов, в том числе пять комплексов тайцзицюань. Он представил новый стиль как момент соположения внешнего и внутреннего — боевых приемов и их философского осмысления. Постепенно стиль семьи Чэней упорядочивался, усиливалось его философское звучание. Уже не требовалось столь много комплексов, чтобы открыть для себя метафизическую глубину реальности ушу. Для этого достаточно было и нескольких десятков движений, выполненных с полным соблюдением принципов тайцзицюань. С течением времени из первоначального творения Чэнь Вантина сохраняются лишь первый комплекс тайцзицюань и комплекс паочуй («взрывающиеся удары»), которые сейчас считаются первым и вторым комплексами стиля Чэнь.

[править]Стиль Ян

Долгое время этот стиль не выходил за пределы семьи Чэней, им занимались вдали от любопытных взоров. Первым посторонним человеком, которому удалось приобщиться к новому стилю, стал Ян Лучань (1799—1872) — воистину человек-легенда. Он происходил из обедневшей семьи из уезда Юннянь провинции Хэбэй. Хотя Ян с детства испытывал тягу к ушу, заботы о близких не позволяли ему систематично заняться этим делом. И все же, узнав о необычном стиле Чэней, Ян Лучань отправился к ним в деревню и попросился в ученики. После долгих уговоров Яна взяли в дом, но не учеником, а в качестве слуги. Ян тайно наблюдал за занятиями и через три года рискнул показать то, чему научился украдкой. Чэни были искренне поражены той тщательностью и упорством, с которыми Янь Лучань подошел к тренировкам. Вместо того чтобы строго наказать его (а за подглядывание за занятиями тогда полагалась смерть), они позволили ему продолжать занятия вместе с ними.




Ушу —(кит. трад. 武術упр. 武术) — термин, употребляемый для обозначения как китайских боевых искусств, так и созданных на их основе современных видов спорта.



Ушу (武术)[1] — это общее название для всех боевых искусств, существующих в Китае. Состоит из двух иероглифов: 武 wu («у») — «военный, боевой» и 术 shu («шу») — «искусство, техника». В разное время для этой же цели использовались разные термины — уи (武艺), гошу (国术) и т. п. — поэтому искать в написании какой-то глубокий философский смысл абсолютно неправильно.

[править]Про названия

Другие названия:

  • Ву-шу, ву-ши, у-ши — неправильная транскрипция.
  • Кун-фу (на кантонском наречии), Гун-фу (на официальном китайском) — буквально «работа над собой/тренировка», так же означает результат упорных тренировок, в Гонконге применяется для обозначения у-шу, используется также вариант кунг-фу.
  • Го-шу — буквально «искусство страны/национальное искусство»; термин, использовавшийся для обозначения китайских боевых искусств во время Китайской республики, в настоящее время употребляется на Тайване.
  • У-и — буквально «боевое искусство», старый термин времён императорского Китая.
  • Цюань-фа (буквально «кулачные методы») или Цюань-шу (буквально «кулачное искусство») — один из разделов у-шу, иногда это слово используется как синоним всего у-шу.

[править]Кунг-фу и ушу

По сути кунг-фу и ушу — это одно и тоже. Ушу (武术) дословно переводится как «боевые искусства», а гунфу (功夫), также неправильно транскрибируемое как «кунг-фу» или «кунфу» означает «мастерство» и в Китае может употребляться как по отношению к кулачному искусству, так и по отношению к талантливому музыканту, повару и т. д. Традиция произносить «кунг-фу» пришла через американские переводы старых гон-конгских боевиков, в которых говорят именно «кунгфу» (общепринятое произношение в кантонском диалекте, распространенном на юге Китая).[2]



Карате́[1] или каратэ́[2] (произносится каратэ[3], от яп. 空手道МФА [ka'ɽate]каратэ-до: «путь пустой руки») — японское боевое искусство. Данное написание было придумано в 1929 году Фунакоси Гитином под влиянием идей дзэн-буддизма, до этого его записывали как 唐手, что примерно означает «китайская рука». Иероглиф 唐 обозначал династию Тан в Китае, и стал синонимом Китая в Японии, активно перенимавшей различные отрасли культуры из Поднебесной в тот период. Именно тогда китайское ушу и попало на Окинаву, получив название «руки Тан».